Плавучі офшорні вітротурбіни демонструють технічну стабільність на зменшеній моделі, але комерційний етап у США буксує

Модель платформи у чверть натуральної величини з турбіною заввишки 33 метри у затоці Мен демонструє технічну стабільність, проте на момент запуску федеральної ініціативи WindShot зведена вартість генерації плавучого вітру була приблизно вдвічі вищою за витрати на класичні донні конструкції. Пілот працює, але до комерційного проєкту ще далеко: галузь стримують потреба у спеціалізованих портах вартістю від 1 млрд доларів, невирішені інженерні виклики та статус США як політично ризикованого ринку для інвесторів.

Дослідницький центр Університету Мен оприлюднив параметри сталевих платформ і випробовує систему гасіння коливань від ірландської компанії Dublin Offshore. Наступний етап передбачав спорудження дослідного масиву з 10–12 повнорозмірних установок, однак девелопер призупинив переговори щодо контракту на викуп електроенергії через зміну ринкової ситуації. Як зазначають аналітики BloombergNEF, галузь стримують невирішені технічні виклики — зокрема робота динамічних підводних кабелів і плавучих трансформаторних підстанцій, а також регуляторні паузи та скорочення портових субсидій у США, повідомляє Inside Climate News.

«Для нас трансатлантична співпраця має цілком прикладне значення. Демонстраційні випробування — це критичний фінальний крок, який надає інвесторам фактичні докази, необхідні для переходу до повноцінного комерційного розгортання».

— Даррен Гейз, технічний директор Dublin Offshore

З чим порівняти: поки масштабні комерційні проєкти у США гальмують через регуляторну невизначеність та високі витрати, розробники шукають можливості на ринку Європи. Консорціум DeepCwind веде переговори щодо укладання європейських угод, а компанія Principle Power продовжує виконувати чинні контракти з експлуатації та технічного обслуговування плавучих систем.

Джерело: Inside Climate News