Чому нові електростанції не гарантують світла – інтервʼю Олексія Корчміта для подкасту “Прокачай свою енергетику”

Ідея про те, що для стабільного електропостачання достатньо побудувати більше електростанцій, виглядає логічною. Але саме вона роками заводить енергетичну політику в глухий кут. Проблема дефіциту електроенергії — це не лише питання генерації. Це питання структури споживання, стимулів, тарифів і здатності системи працювати з піковими навантаженнями.

Про це йшлося у новому випуску подкасту «Прокачай свою енергетику», гостем якого став Олексій Корчміт, директор Global 100 RE Ukraine. Ключова теза розмови звучить жорстко, але точно: «Можна будувати нові станції скільки завгодно. Але якщо ми не скорочуємо споживання, то завжди будемо в дефіциті».

Дивіться повне інтервʼю за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=L2zOu6WtsTw

Піки важливіші за мегавати

Енергосистема ламається не тоді, коли не вистачає електроенергії в середньому за рік. Вона ламається у пікові години — ввечері, взимку або під час екстремальних температур. Саме піки споживання створюють ризик відключень, навіть за наявності достатньої встановленої потужності.

Нова електростанція не вирішує цю проблему автоматично. Вона додає мегавати, але не робить систему гнучкішою. Без механізмів балансування та керування попитом генерація просто не встигає за короткостроковими стрибками споживання.

Енергоефективність як найшвидший інвестиційний ефект

З економічної точки зору енергоефективність — це найдешевший спосіб «наростити» доступну енергію. Кожен зекономлений кіловат-год — це кіловат-год, який не потрібно виробляти, передавати і балансувати.

Комплексні заходи з енергоефективності здатні зменшити споживання на 30–50%. І головне — вони працюють саме в пікові періоди, коли система найбільш вразлива. Для енергоринку це означає зниження навантаження без багатомільярдних інвестицій у нові електростанції.

Популістські тарифи як системна пастка

Окрема проблема — тарифна політика. Коли ціна електроенергії не відображає реальну вартість ресурсу, споживач не має стимулів змінювати поведінку. За відсутності економічних сигналів не працюють ані енергоефективність, ані інвестиції в сучасні технології.

У країнах з розвиненими енергоринками диференційовані тарифи, нічні зони та динамічне ціноутворення змінюють логіку споживання. Люди переносять навантаження, інвестують у автоматику, накопичення енергії та модернізацію — не з ідеологічних міркувань, а з прагматичних.

Дешевий тариф сьогодні майже завжди означає дефіцит інвестицій завтра.

Мережі, про які не люблять говорити

Навіть за умови достатньої генерації система може залишатися нестабільною через зношені електромережі. Високі технічні втрати, обмеження пропускної здатності та аварійність знижують ефект від будь-яких нових потужностей.

Інвестиції у мережі не мають політичної привабливості, але без них енергосистема приречена працювати в режимі постійного стресу.

BESS і гнучкість замість «бетону»

Системи зберігання енергії стають ключовим елементом сучасної енергетики. Вони дозволяють згладжувати піки, балансувати відновлювану генерацію та підвищувати надійність електропостачання для бізнесу і громад.

У багатьох випадках інвестиції в накопичення енергії дають швидший і дешевший ефект для стабільності системи, ніж будівництво нових електростанцій.

Висновок

Будівництво нових електростанцій — це необхідний, але не достатній крок. Без енергоефективності, економічно обґрунтованих тарифів, модернізації мереж і розвитку гнучких рішень система завжди залишатиметься в дефіциті.

Енергетична реформа не починається з мегават. Вона починається зі споживання — і з чесної відповіді на питання, за що і скільки ми готові платити.