Термомодернізація кампуса Полтавської політехніки: як університет поєднує енергоефективність, оновлення інфраструктури та стійкість

Проєкт термомодернізації Полтавської політехніки став одним із переможців 100 gREen AWARD-2025 — відзнаки, що відзначає найкращі реалізовані проєкти зеленої трансформації в Україні. Цей кейс був відзначений як приклад системного підходу до оновлення освітньої інфраструктури, де енергоефективність, модернізація будівель та довгострокова стійкість кампуса поєднуються в одному масштабному рішенні.

У 2025 році Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» продовжує реалізацію масштабного проєкту з термомодернізації навчальних корпусів і студентських гуртожитків у межах ініціативи Європейського інвестиційного банку «Вища освіта України. Енергоефективність та сталий розвиток». Для університету це не просто будівельне оновлення, а довгостроковий інфраструктурний проєкт, який поєднує модернізацію будівель, зменшення споживання енергії та підвищення стійкості освітнього середовища.

Історія цього кейсу почалася значно раніше. Ще у 2021 році Полтавська політехніка стала одним із шести українських університетів, які підписали контракти в межах проєкту комплексного енергоефективного оновлення будівель за підтримки ЄІБ та ЄС. Тоді йшлося про модернізацію університетської інфраструктури в межах ширшої державної та міжнародної програми, спрямованої на оновлення закладів вищої освіти в Україні. Сам університет публічно наголошував, що цей проєкт є стратегічним для його довгострокового розвитку.

Однією з найсильніших сторін полтавського кейсу є те, що університет не залишився на етапі очікування зовнішніх рішень, а виконав значну частину підготовчої роботи власними силами. У 2023 році Полтавська політехніка публічно заявляла, що стала єдиним університетом серед учасників проєкту, який зміг самостійно розробити проєктно-кошторисну документацію для перших об’єктів — корпусу А, корпусу Ц та гуртожитку №4. За словами команди університету, це дозволило не лише прискорити запуск практичної фази, а й заощадити значний ресурс, який можна було спрямувати безпосередньо на реалізацію.

Сам підхід до модернізації також є комплексним. Університет наголошує, що проєкт включає не лише традиційні заходи з утеплення, а й реконструкцію систем опалення та встановлення цифрових систем управління опаленням, освітленням і водопостачанням. Тобто йдеться не просто про зменшення тепловтрат через огороджувальні конструкції, а про повне оновлення інженерної логіки функціонування будівель. Це безпосередньо впливає на економію ресурсів і покращує загальну ефективність роботи університетського кампуса.

У 2024 році університет уже представив перші результати проєкту. Полтавська політехніка повідомляла, що Представництво Європейського Союзу в Україні та ЄІБ високо оцінили проміжні результати масштабної термомодернізації навчальних корпусів і студентських гуртожитків. Окремо університет підкреслював, що цей проєкт змінює не лише зовнішній вигляд будівель, а й їхню функціональність, створюючи основу для більш сучасного, безпечного та енергоефективного освітнього простору.

У 2025 році роботи тривають далі. У січні університет знову підтвердив, що продовжує реалізацію проєкту ЄІБ із комплексного оновлення навчальних корпусів та студентських гуртожитків. Ще раніше, під час технічних нарад, представники робочої групи та адміністрації університету обговорювали наступні етапи термомодернізації та проміжні результати будівельних робіт. Це показує, що кейс не був одноразовою комунікаційною подією, а розгортається як послідовний багаторічний процес — від енергоаудиту та проєктування до будівельної реалізації й презентації результатів.

Окремої уваги заслуговує масштаб амбіції. У відкритих джерелах, пов’язаних із проєктом, зазначалося, що університет спочатку розглядав модернізацію до 16 навчальних корпусів, а загальний обсяг інвестицій для цього кейсу оцінювався приблизно у 7,3–7,5 млн євро, залежно від етапу публічного представлення проєкту. Водночас у практичній фазі університет почав із конкретних будівель, для яких зміг підготувати документацію та запустити роботи. Саме ця поетапність робить кейс особливо переконливим: він не обмежується декларацією великих намірів, а рухається вперед через реальні технічні рішення та поступову реалізацію.

Важливість цього проєкту для України виходить за межі одного університету. Полтавська політехніка демонструє, що термомодернізація закладів вищої освіти — це не другорядна тема, а частина ширшої логіки післявоєнної стійкості. Енергоефективні навчальні корпуси та гуртожитки означають менші витрати на енергоносії, кращі умови для навчання й проживання, оновлену інженерну інфраструктуру та меншу вразливість до енергетичних криз. У цьому сенсі проєкт працює не лише як будівельне оновлення, а як інвестиція у здатність університету стабільно функціонувати в умовах довготривалих викликів.

Цей кейс важливий і як приклад інституційної суб’єктності. Університет не просто долучився до міжнародної програми, а став одним із її найпомітніших виконавців, сформував власну робочу групу, самостійно підготував документацію для перших об’єктів і фактично створив модель, яку можна масштабувати на інші кампуси. Саме тому історія термомодернізації Полтавської політехніки — це не лише історія про утеплення будівель. Це приклад того, як заклад вищої освіти може стати активним учасником зеленої трансформації, поєднуючи міжнародну підтримку, внутрішню експертизу та практичне оновлення власної інфраструктури.