Водень: реальний попит виявиться меншим, якщо рахувати його правильно

Водень вже є надзвичайно великим промисловим ринком, але він не є універсальним новим паливом. Майже весь поточний попит зосереджений у нафтопереробці та виробництві аміаку, і цей обсяг не зростатиме так стрімко, як обіцяють корпоративні презентації.

Аналітик Майкл Барнард у матеріалі для CleanTechnica зазначає, що попит на водень зменшується, якщо відкинути спекулятивні енергетичні сценарії та залишити реальні потреби промисловості. Багато прогнозів розглядають кожну складну проблему декарбонізації як автоматичний ринок для водню. Проте правильний підхід полягає в тому, щоб визначити, де ця молекула потрібна фізично, і які процеси виживуть після відмови від викопного палива.

Нафтопереробка є основним споживачем водню, який використовується для видалення сірки. Зі скороченням продажів автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння падає попит на бензин і дизель, а отже, скорочується і потреба у водні для їх очищення. Виробництво аміаку для добрив залишиться, але краще управління сільським господарством стримуватиме його безлімітне зростання.

У транспортному секторі акумуляторні електромобілі вже виграли конкуренцію в легковому сегменті, а електричні автобуси та вантажівки перемагають водневі аналоги завдяки меншій вартості та вищій надійності. Для судноплавства та авіації водень залишається занадто дорогим рішенням, що вимагає розбудови паралельної світової інфраструктури.

Те саме стосується балансування мереж та промислового тепла. Акумулятори, гідроакумулюючі станції, управління попитом та теплові насоси покривають більшу частину потреб значно ефективніше. Отже, головне кліматичне завдання полягає не в розбудові нової водневої економіки, а в очищенні наявного виробництва водню для тих галузей, які дійсно не можуть без нього обійтися.