Як підключити біометановий завод до ГРМ і ГТС: що реально працює в Україні (практика 2023–2026)

30 січня 2026 року UABIO провела онлайн-подію про підключення виробників біометану до газорозподільних (ГРМ) та газотранспортної (ГТС) мереж України. Розмова вийшла максимально прикладною: оператори систем, проєктант і виробники, які вже пройшли цей шлях, розклали “по поличках” — від першої заяви на техумови до пуску газу в мережу.

Цей матеріал — практичний гайд: що потрібно знати інвестору/девелоперу ще до старту проєктування, де найчастіше “зависають” строки, які вимоги критичні для експорту, і чому інколи варто мислити поетапно: біогаз → біометан.

Українська “статистика реальності”: багато звернень — мало проєктів “у роботі”

Представники Оператора ГТС України озвучили показову динаміку:

• у 2023–2025 роках отримано 33 звернення від виробників біогазу/біометану;

• “у роботу пішло” 7 (за ними видано техумови);

• сумарно заявлена потужність за виданими ТУ — 11 000 м³/год (орієнтовно 96 млн м³/рік);

• дві проєктні документації вже погоджені;

• один виробник вже фізично приєднаний до ГТС, очікується пуск газу.

Ключовий висновок: головний “фільтр” — не технологія виробництва біометану як така, а якість підготовки документів, правильна траса/земля/проєктні рішення та здатність пройти всі регуляторні етапи без переробок.

Де підключатися: ГРМ чи ГТС — і коли потрібна “нестандартна” схема

1) Підключення до ГТС (магістральної мережі)

Логіка ГТС максимально формалізована Кодексом ГТС. Оператор описав централізовану модель супроводу (“єдине вікно”): роз’яснення, техумови, договори — у центрі, а регіональні підрозділи залучаються вже на практичних етапах (уточнення місць, перетини, приймання вузла обліку тощо).

Дорожня карта (в загальному вигляді):

1. заява + опитувальний лист + пакет документів

2. оплата послуги розробки ТУ

3. видача техумов

4. проєктування → подання ПКД на розгляд

5. погодження ПКД (регламентований строк розгляду)

6. будівництво, приймання, акт розмежування, технічна угода

7. пуск газу

2) Підключення до ГРМ (розподільної мережі)

За даними представника “Газорозподільні мережі України”, на момент вебінару 4 біометанові заводи вже підключені до ГРМ (а географія кейсів поступово розширюється). Для ГРМ окрема “больова зона” — вузол обліку + фізико-хімічні показники + комерційна експлуатація (особливо під експорт).

3) “Нестандартне приєднання”: через ГРМ → у ГТС

Це схема, коли:

• завод подає біометан у ГРМ,

• а надлишки (коли ГРМ не може “забрати” весь обсяг) передаються далі у ГТС через відповідне технічне рішення (реверс/компресія тощо).

На вебінарі підтвердили, що практики ще мало, але механізм в Кодексах описаний, і ключове: у виробника будуть відносини окремо з ГРМ і окремо з ГТС (дві логіки погоджень, два контури документів).

Найчастіші помилки на старті: чому “33 звернення → 7 проєктів”

Оператор ГТС прямо пояснив, де найчастіше “ламається” процес: неправильно оформлені або неповні документи.

Критичні моменти, на які звертали увагу:

• у заяві перелічені додатки, але фактично не додані;

• документи, що підтверджують повноваження підписанта, неповні (лише статут без рішення/наказу тощо);

• плутанина із земельними ділянками: де саме об’єкт приєднання, а де — майданчик вузла обліку/компресії/кранового вузла;

• некоректні позначки “існуючий/проєктується” (важливо для логіки подальших процедур).

Практична порада: ще до подачі заявки закласти коротку “юридично-технічну перевірку пакета документів”, щоб не втрачати тижні на листування “додайте/уточніть/переробіть”.

Вузол обліку, ФХП, хроматограф: що насправді важливо

Позиція ГТС: “не обмежуємо метод — вимога лише виконувати стандарти”

Представник Оператора ГТС наголосив: виробник разом з проєктантами може обирати метод вимірювання (перепад тиску, турбінний/роторний тощо) — важливо, щоб усе відповідало чинному законодавству та стандартам на дату видачі ТУ.

Окремо:

• якщо приєднання безпосередньо до магістрального газопроводу — один вузол обліку;

• якщо схема “через ГРМ до ГТС” — може знадобитися два вузли обліку (на вході в ГРМ і на передачі надлишку в ГТС).

Позиція ГРМ: експорт = потоковий хроматограф у комерційній експлуатації

Найбільш “прикладний” блок дав представник Газмереж: якщо виробник планує експорт біометану, треба бути готовим до вимоги ввести в комерційну експлуатацію потоковий хроматограф.

Також із практики перших кейсів:

• потрібні сертифікати/декларації відповідності на законодавчо регульовані ЗВТ;

• важливе маркування приладів (на старті були кейси, коли документи наче є, а маркування — ні);

• типові “граблі” налаштувань:

  • температура/умови вимірювання (ризик завищення теплоти згоряння при некоректних параметрах),

  • логіка “газової доби”,

  • передача даних хроматографа в систему оператора (часто це “дивно довго” тягнеться).

Перший пуск у ГРМ: стартує з лабораторії

Ще один важливий практичний нюанс: перший пуск після підписання технічної угоди — це лабораторні вимірювання ФХП. І ключове: лабораторія має міряти всі показники, а не “частину”.

Земля і цільове призначення: що операторів хвилює, а що — ні

У блоці питань пролунала типова дилема девелопера: “яке цільове призначення земельної ділянки в точці приєднання/під обладнання/під трасу?”

Позиція оператора ГТС у частині видачі ТУ проста:

• на етапі заявки їх цікавить факт наявності права власності/користування на земельну ділянку;

• цільове призначення на цьому етапі не є визначальним фактором.

Але є “друга половина правди”:
на етапі введення в експлуатацію (сертифікат готовності) питання землі/призначення/обмежень стають критичними, бо без коректного оформлення документів об’єкт банально “не закриється” процедурно.

Проєктант Назар Гонтарський озвучив, що паралельно з проєктуванням зазвичай потрібно змінювати цільове призначення під майданчики технологічного обладнання (класифікація — землі промисловості/транспорту/енергетики тощо).

Окрема тема — охоронні зони магістральних газопроводів і обтяження: у дискусії це прозвучало як зона, де девелоперу краще мати сильну землевпорядну підтримку.

“Скільки це триває на практиці”: де губиться час

Це питання було одним із найважливіших від девелоперів.

З практичного боку прозвучала “реалістична математика”:

• техумови — орієнтовно до місяця (за умови якісних документів);

• проєктна документація — в середньому близько 6 місяців (перетини, погодження, вихідні дані);

• довгострокове обладнання — 6–10 місяців;

• загалом “від старту до врізки/пуску” — часто ~14 місяців, а реалістично закладати до 1,5 року.

Найчастіші “затримки”:

• земля/сервітути/перемовини з власниками трас,

• коригування ПКД після зауважень,

• строки поставки обладнання,

• “цифрова” частина (дані, інтеграції, комерційний облік).

Досвід виробників: два тверезі висновки, які збережуть гроші

1) Подумайте про два етапи: біогаз → біометан

Олег Рябов (Галс Агро) запропонував прагматичну модель:

• спочатку збудувати біогазовий завод, стабілізувати сировину/процес/якість біогазу;

• паралельно працювати з електроенергією і теплом (тепло — для самого виробництва, електроенергія — як товар);

• і лише після “перевірки реальністю” — заходити в біометан (доукомплектація, приєднання, додаткові вимоги).

2) Гідравліка і “географія споживання” можуть вбити проєкт ще до старту

Володимир Івахів (Vitagro) наголосив:

• критично оцінити, чи зможете працювати 12 місяців на однаковій потужності;

• врахувати сезонність споживання газу (влітку можливі обмеження закачування);

• головне: сировина ≠ можливість закачування. Часто сировина — у селі, а споживання — біля великих міст/промзон. Без інфраструктурних рішень (включно з варіантами перетоку/компресії/підсилення) потенціал точок приєднання звужується.

 

Дорожня карта девелопера: що робити, щоб не втратити рік

Ось логіка, яку варто закладати в план проєкту ще на feasibility-стадії:

Крок 1. “До ТУ” — найважливіша фаза

• перевірити гідравліку/потенціал точки приєднання,

• обрати трасу і майданчики,

• проговорити землю і доступ (власники/сервітути),

• підготувати пакет документів “без сюрпризів”.

Крок 2. ТУ і паралельні процеси

• отримання ТУ (ГРМ або ГТС — залежно від моделі),

• запуск проєктування,

• паралельно — земельні питання під майданчики технологічного обладнання,

• раннє бронювання “довгого” обладнання.

Крок 3. Проєкт → експертизи → ЄДЕССБ

• відомча + незалежна експертиза,

• внесення документації в ЄДЕССБ,

• підготовка до будівництва (генпідряд, технагляд).

Крок 4. Будівництво → сертифікат → врізка → пуск

• будівельно-монтажні роботи,

• сертифікат готовності,

• дозвіл на врізку,

• пусконалагодження і запуск.

Окремо: “віртуальний газопровід” (BioCNG логістикою) — чи реально в Україні?

На вебінарі ідею обговорили як теоретично можливу, але з практичними обмеженнями:

• це дорожче (компресія/логістика/додаткові вузли),

• складніше документально (особливо під експорт і поточні обмеження),

• зростають вимоги до підтвердження обліку/ФХП на різних точках.

Висновок дискусії: концепція може мати сенс для окремих кейсів, але “масовою моделлю” ринку в Україні поки не виглядає.

Підсумок

Підключення біометанового заводу до газових мереж — це не один документ і не один “контакт у правильному кабінеті”. Це ланцюжок рішень, де провал в одному місці (земля, траса, документи, ФХП, дані) зупиняє весь проєкт.

Хороша новина: процедура стає зрозумілішою, з’являється практика, а “піонерські” помилки вже можна не повторювати. Погана новина: закладати потрібно не “оптимістичні 6–9 місяців”, а реалістичні 12–18 місяців, і від самого початку будувати правильну матрицю процесів: техніка + право + земля + комерційний облік.