Спільне підключення сонця й вітру могло б скоротити мережеві черги Європи, але процедури гальмують гібридні парки

Як скоротити європейську чергу з 1700 ГВт заблокованих проєктів, не чекаючи роками на побудову нових ліній електропередачі? Спільне використання існуючих точок приєднання сонячними та вітровими станціями є очевидним технічним рішенням, проте бюрократичні бар’єри перетворюють його на рідкісний виняток, а не на масове правило.

Технічна логіка таких гібридних об’єктів проста й ефективна: сонце віддає максимум енергії вдень та влітку, а вітер — переважно вночі та взимку. Їхня комбінація згладжує профіль генерації. У Німеччині компанія BayWa r.e. додала 22 МВт сонячної потужності до вітропарку на 24 МВт: сонячна генерація обмежувалася менш ніж на два відсотки, що довело життєздатність концепції.

Проте у кількох державах-членах відсутня спеціальна процедура для реєстрації додаткової потужності на існуючому підключенні. Європейська Комісія у своїх документах констатує, що девелопери змушені ставати у загальну чергу для отримання нового доступу до мережі, навіть якщо сумарна генерація гібридного об’єкта не перевищує погоджений раніше ліміт. Це парадоксально блокує ті самі проєкти, які могли б розвантажити систему.

Перешкоди для гібридних парків є комплексними: сонце і вітер потребують несинхронізованих дозволів та окремих процедур підключення, а мережеві оператори часто виявляють небажання їх погоджувати. Розвиток гальмують також вимога солідарної відповідальності у Німеччині, необхідність згоди партнерів, складність обліку та оцінювання доходів. Навіть британська радикальна реформа черг зіграла злий жарт із гібридами: пріоритет за новою системою надається лише одному елементу станції. Без стандартизації процедур об’єднання генерації так і залишиться нішевим інструментом.

Джерело: pv Europe