Агровольтаїка для України: від концепції до інструменту відновлення земель

Агровольтаїка — це лише нішева технологічна концепція чи реальний вихід для мільйонів гектарів пошкоджених українських сільгоспугідь? Поєднання сонячної генерації з аграрним сектором ставить перед енергетичною галуззю питання про те, чи зможе цей підхід перетворитися з теоретичної ідеї на практичний механізм економічного та екологічного відновлення територій.

Сьогодні вітчизняні фермерські господарства вже активно інвестують у встановлення сонячних модулів та систем накопичення енергії для забезпечення власної операційної автономності. Проте класичний формат, який передбачає одночасне використання однієї ділянки для вирощування врожаю та комерційного виробництва електроенергії, в країні перебуває лише на початковому етапі розвитку. Про поточний стан та бар’єри розповіли голова правління Асоціації сонячної енергетики України Владислав Соколовський та голова профільного комітету Олег Присяжнюк під час розгорнутого інтерв’ю порталу «Енергореформа».

За словами очільника асоціації, спираючись на європейський досвід, організація має намір створити сприятливі умови для повноцінного запуску цього ринку. Щоб стимулювати напрям, профільний комітет аналізує міжнародні практики і готує пакет комплексних пропозицій для вдосконалення нормативної бази. Головні завдання полягають у врегулюванні цільового призначення сільськогосподарських земель під такі проєкти, чіткому закріпленні термінології на законодавчому рівні та усуненні наявних податкових і просторових колізій, які зараз стримують потенційних інвесторів.

Особливу увагу в індустрії привертає можливість розгортання технології на територіях, які зазнали прямого впливу бойових дій і потребують тривалого періоду рекультивації. Вирощування спеціальних біоенергетичних рослин під конструкціями сонячних станцій розглядається як спосіб паралельно генерувати чисту електрику і поступово повертати ґрунтам їхні базові агрономічні властивості.

«Сонячні панелі можуть давати генерацію, а біоенергетичні культури — відновлювати родючість ґрунту та поліпшувати його структуру. Через певний цикл такі землі потенційно можна буде знову повернути до сільськогосподарського використання».

Справжнім показником успіху та доказом життєздатності концепції має стати запуск першого повноцінного пілотного об’єкта саме на деокупованих або виведених з обігу землях. Доки такий проєкт не запрацює фізично, концепція подвійного призначення площ ризикує залишатися лише перспективною теорією. Наразі фахівці вивчають можливості створення демонстраційних майданчиків на базі мережі дослідних станцій Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук.

Реалізація таких практичних кейсів дозволить науковцям зібрати точні емпіричні дані, адаптувати західні інженерні рішення до місцевого клімату та сформувати власну базу знань. У перспективі це допоможе перевести дискусію про відновлення постраждалих площ із формату пошуку ідей у площину масштабування працюючих і фінансово вигідних моделей.

Джерело: АСЕУ