Банки Європи трактують водень як нішу, а не як сектор економіки

Чому водень залишається нішею для банків, якщо Європейський Союз поставив амбітні цілі з декарбонізації? Наявність кліматичних директив не здатна самостійно подолати структурний бар’єр — слабкий реальний попит і збитковість виробництва.

Порт Антверпен-Брюгге отримав електролізер з аніонообмінною мембраною потужністю 0,5 МВт від компанії Power to Hydrogen. Розробники називають цю установку комерційною, оскільки вона виробляє водень високої чистоти для реальних промислових користувачів. Проте перехід технології до стадії комерційного розгортання не означає автоматичної готовності банків фінансувати відповідний бізнес. Головним обмеженням є те, що навіть такі діючі установки фінансові установи не вважають доведеною технологією без додаткової підтримки партнерів та державного фінансування.

Показовим є випадок нідерландської сімейної компанії Holthausen, яка працює на ринку промислових газів з 1945 року. Підприємство вже мало власне виробництво водню, заправні станції, клієнтську базу та налагоджену дистрибуційну мережу. Коли компанія звернулася за кредитом для встановлення більших електролізерів, традиційні банки відмовили у фінансуванні. Кредиторів не переконала реальна операційна історія, оскільки виробництво та продаж водню роками залишалися збитковими або приносили мінімальний прибуток. Капітал вдалося залучити лише завдяки змішаному фінансуванню з участю державних фондів.

Ключові фактори, які визначають готовність банків кредитувати водневі проєкти:

• ▸наявність гарантованого покупця та довгострокових контрактів на збут;
• ▸пряме фізичне підключення до промислового споживача;
• ▸заміна викопного водню в уже існуючих технологічних процесах, таких як нафтопереробка чи виробництво аміаку.

Європейський інвестиційний банк погодився виділити 450 мільйонів євро компанії OMV на будівництво заводу з виробництва зеленого водню потужністю 140 МВт в Австрії. Цей проєкт отримав фінансування, оскільки продукція постачатиметься через виділений трубопровід на нафтопереробний завод у Швехаті, замінюючи викопний водень, який підприємство вже споживає. Звітність фінансових установ доводить, що воднева економіка наразі формується виключно навколо об’єктів із гарантованим внутрішнім попитом, залишаючи ширші ринки транспорту та опалення у зоні високого інвестиційного ризику.

Джерело: CleanTechnica