Нові сонячні станції у Британії успадковують підключення закритих вугільних ТЕС

Градирні виведеної з експлуатації теплоелектростанції West Burton на берегах річки Трент більше не димлять, але потужні високовольтні лінії передачі залишилися на місці. Саме наявність готового приєднання до енергосистеми дозволяє проєкту сонячного комплексу Steeple оминути багаторічне очікування в загальній черзі заявок.

У вересні 2024 року Велика Британія повністю закрила свою останню вугільну станцію Ratcliffe-on-Soar, завершивши 142 роки використання вугілля в електроенергетиці. Головна цінність закритих ТЕС тепер не земля, а готові підстанції та кабелі. За даними галузевого видання pv Europe, загальна черга заявок на нові підключення до британської енергосистеми сягала понад 700 ГВт, доки уряд та оператор енергосистеми не почали розчищати її від спекулятивних заявок, тому використання старих енергетичних майданчиків заощаджує інвесторам роки узгоджень.

Утім, масштабування проєктів у долині річки Трент викликає спротив громадських організацій. Благодійна організація CPRE зазначає, що майже 60% найбільших сонячних станцій будують на родючих сільськогосподарських землях замість використання дахів. Попри земельний конфлікт, готове приєднання економить девелоперам кілька років: станцію Steeple планують звести до 2029 року, а повний запуск батареї West Burton за планом очікується у 2028 році.

Джерело: pv Europe