Польща сформувала попит на водневі автобуси, але залишилася без місцевого постачальника палива

Польський уряд виконав головну вимогу індустрії та просубсидіював створення реального попиту на водневий транспорт. Проте найбільший приватний енергетичний гравець країни відмовився від готового проєкту виробництва палива, продемонструвавши розрив між державними стимулами та комерційною життєздатністю постачання.

Логіка державної програми полягала у створенні екосистеми. Субсидії допомогли муніципалітетам закупити транспорт, що мало б гарантувати клієнтів для заправних станцій та локальних заводів. Станом на квітень 2026 року в країні зареєстрували 153 водневі автобуси, з яких 140 вже вийшли на маршрути, а ще 107 перебувають на стадії контрактування, повідомляє CleanTechnica.

Компанія Polenergia мала стати ключовим елементом цього ланцюга. Девелопер підготував проєкт заводу відновлюваного водню потужностю 5 МВт у місті Нова Сажина, здатного виробляти близько 500 тонн палива на рік. Проєкт отримав дозвіл на будівництво, фінансову підтримку Міжнародної фінансової корпорації та державні кошти на заправну інфраструктуру. Устаткування пройшло заводські випробування, а компанія виграла 15-річний тендер вартістю близько 120 мільйонів злотих на постачання палива для 20 автобусів міста Жешув.

Незважаючи на наявність довгострокового муніципального клієнта, у січні 2025 року девелопер скасував угоду. Причиною стали не лише юридичні нюанси тендеру чи ризики зриву графіка поставок. Компанія поступово згортає транспортний водневий напрям через фундаментальні обмеження: високі інвестиційні ризики, незрілість ринку «зеленого» водню та вкрай обмежені можливості залучення фінансування.

Країна вже споживає значні обсяги викопного водню в нафтопереробці та хімічній промисловості. Це концентровані ринки, де молекула вже необхідна, а заміна вуглецеємного виробництва є реальним завданням декарбонізації. Натомість попит на транспортний водень доводиться створювати штучно, хоча міста вже мають зрілу альтернативу у вигляді акумуляторних електробусів.

Муніципалітети, які придбали транспорт за допомогою субсидій, тепер змушені шукати альтернативних постачальників палива. Досвід країни доводить: разова допомога на закупівлю техніки робить її доступною для міст, але не гарантує створення конкурентної та стійкої системи виробництва палива протягом усього строку експлуатації автобусів.

Джерело: CleanTechnica