Промислові акумулятори в Україні: які регуляторні бар’єри стримують інвестиції

Український закон прямо забороняє подвійний мережевий тариф для систем накопичення, однак процедури частини операторів цього досі не враховують. На практиці, за словами юристів, оператори систем розподілу подекуди продовжують висувати до батарейних комплексів вимоги класичних електростанцій. Таку невідповідність між нормативною рамкою та підзаконною практикою зафіксувало галузеве дослідження видання AIN: базове законодавство визначило статус установок зберігання енергії, однак інвестори стикаються з перешкодами в комерційному обліку, процедурах приєднання та правовій невизначеності статусу систем.

Правові засади роботи установок зберігання визначив закон №2046-IX та лютневий закон №4777-IX. Норми передбачають, що бізнес не повинен двічі оплачувати мережеві послуги: за умови належного окремого обліку електроенергії (скільки акумулятор узяв із мережі й скільки повернув) тарифи на передачу, розподіл і диспетчеризацію нараховують на сальдовану різницю за підсумками місяця. Якщо система накопичила 100 МВт·год, а повернула 80 МВт·год, платіж нараховується лише на 20 МВт·год.

За висновками дослідження AIN, практичному застосуванню закону перешкоджають процедурні розбіжності:

• ▸Облік і тарифікація: не всі оператори систем розподілу належно налагодили відповідні процедури, а місячний період розрахунку не збігається з добовими циклами заряду.
• ▸Приєднання: до акумуляторів висувають такі ж вимоги, як і до великих електростанцій, примушуючи бронювати надлишкові потужності.
• ▸Змішаний статус: підприємство може одночасно вважатися споживачем, генератором чи постачальником допоміжних послуг, що ускладнює планування окупності.

Через відсутність підзаконної конкретики порядок приєднання і розрахунків варто заздалегідь погодити з оператором розподілу і зафіксувати документально ще до монтажу обладнання. Іншим практичним рішенням є інтеграція батареї з власною СЕС: споживання накопиченої енергії на місці без перетоків у зовнішню мережу знімає ризик спірних тарифних нарахувань.

За оцінкою юристів, опитаних у дослідженні, для врегулювання ринку потрібно узгодити підзаконні акти НКРЕКП — правила обліку, тарифні методики і Кодекс систем розподілу.

Джерело: AIN.UA